Впроваджуйте соціально-емоційне навчання

Соціально-емоційне навчання (СЕН) – це процес, який допомагає дітям і дорослим розвивати навички для розуміння та управління емоціями, налагодження позитивних стосунків та прийняття відповідальних рішень.

Таке навчання базується на п’яти ключових компетенціях: самосвідомості, самоврядуванні, соціальній обізнаності, навичках стосунків та відповідальному прийнятті рішень. СЕН покращує емоційний інтелект, допомагає долати стрес, знижує рівень булінгу та підвищує академічну успішність.

Основні компетенції соціально-емоційного навчання

Самосвідомість: здатність розпізнавати власні емоції та їхній вплив.
Самоврядування: здатність керувати власними емоціями, думками та діями.
Соціальна обізнаність: здатність розуміти почуття, потреби та перспективи інших людей (емпатія).
Навички стосунків: здатність налагоджувати та підтримувати здорові стосунки з іншими, ефективно спілкуватися та працювати в команді.
Відповідальне прийняття рішень: здатність робити конструктивний вибір щодо своєї поведінки та соціальних взаємодій.

Переваги соціально-емоційного навчання

Покращення психічного здоров’я: знижує ризик виникнення психологічних проблем та підвищує рівень задоволення життям.
Підвищення академічної успішності: дослідження показують, що СЕН може підвищити успішність учнів.
Зменшення деструктивної поведінки: допомагає знизити антисоціальну поведінку, наприклад, булінг.
Розвиток соціальних навичок: формує емпатію, співчуття та вміння будувати здорові стосунки.
Підвищення стресостійкості: навчає дітей ефективно справлятися зі стресом, наприклад, перед контрольною роботою.

Як впроваджується СЕН

Навчання впродовж усього життя: СЕН є важливим інструментом для саморозвитку як для дітей, так і для дорослих.
Інтеграція в освітній процес: вправи та активності можна інтегрувати у звичайні уроки.
Використання в позакласній роботі: позакласні заходи створюють додаткові можливості для розвитку навичок у неформальному середовищі.

Конкретні вправи для розвитку соціально-емоційних навичок у дітей

Ось кілька прикладів вправ, згрупованих за п’ятьма основними компонентами СЕН:

1. Самосвідомість (усвідомлення себе)

Мета: Допомогти дитині розпізнавати та називати свої емоції та сильні сторони.

“Барометр емоцій” (або “Check-in”)
- Як робити: На початку дня, уроку або ввечері вдома запитайте: “Як ти себе почуваєш зараз за шкалою від 1 до 5?” або “Яке “слово погоди” описує твій настрій (сонячно, хмарно, шторм)?”. Можна використовувати картки з емоціями (смайлики, обличчя).
- Чому це працює: Це вчить дитину зупинятися і “сканувати” свій внутрішній стан, даючи назву почуттям.
“Щоденник почуттів”
- Як робити: Запропонуйте дитині (особливо молодшим школярам) намалювати, що вона відчувала протягом дня. Старші діти можуть записати 2-3 емоції, які вони пережили, і що їх викликало.
- Чому це працює: Візуалізація або запис допомагає “винести” емоцію назовні та проаналізувати її без осуду.

2. Самоуправління (саморегуляція)

Мета: Навчити дитину керувати імпульсами та сильними емоціями, заспокоюватися.

“Дихання по квадрату”
- Як робити: Навчіть дитину уявляти квадрат. Вдих на 4 секунди (одна сторона), затримка дихання на 4 секунди (друга сторона), видих на 4 секунди (третя сторона), затримка на 4 секунди (четверта сторона).
- Чому це працює: Це фізіологічно уповільнює серцебиття і перемикає увагу мозку з реакції “бий або біжи” на свідомий контроль.
“Склянка з блискітками” (Glitter Jar)
- Як робити: Це візуальний інструмент. Візьміть банку з водою, клеєм та блискітками. Поясніть: “Коли ти злишся або хвилюєшся, твій мозок схожий на цю банку, коли її потрусити – блискітки (думки) літають, і нічого не видно”. Поставте банку і спостерігайте, як блискітки осідають. “Коли ти спокійно дихаєш, твої думки так само осідають, і ти можеш ясно мислити”.
- Чому це працює: Дає наочну метафору процесу заспокоєння.

3. Соціальна обізнаність (емпатія)

Мета: Навчити дитину розуміти почуття та погляди інших людей.

“Вгадай емоцію”
- Як робити: Дивіться на фотографії людей (в книгах, журналах) або дивіться короткі відео без звуку. Запитуйте: “Як ти думаєш, що відчуває ця людина? Чому ти так думаєш? На що на обличчі ти звернув увагу?”.
- Чому це працює: Тренує навичку “читання” невербальних сигналів та пошуку доказів емоційного стану.
“Прогулянка в чужих черевиках”
- Як робити: Під час читання казки або обговорення конфлікту в класі, запитайте: “А як би ти почувався на місці [ім’я персонажа/однокласника]?”. “Що, на твою думку, він/вона думав у той момент?”.
- Чому це працює: Це пряме тренування вміння стати на позицію іншої людини.

4. Навички стосунків

Мета: Навчити дитину ефективно спілкуватися, співпрацювати та вирішувати конфлікти.

“Я-повідомлення” (I-Messages)
- Як робити: Навчіть дитину формулювати претензії не через звинувачення (“Ти завжди…”), а через власні почуття.
  - Формула: “Я почуваюся [емоція], коли ти [поведінка], тому що [причина]. Будь ласка, [прохання].”
  - Приклад: “Мені прикро, коли ти береш мої олівці без дозволу, бо я потім не можу їх знайти. Будь ласка, питай мене наступного разу.”
- Чому це працює: Це конструктивний спосіб висловити незадоволення, не провокуючи захисну реакцію співрозмовника.
Робота в парах/групах над спільним завданням
- Як робити: Дайте учням завдання, яке неможливо виконати поодинці (наприклад, побудувати вежу зі спагеті, створити спільний малюнок).
- Чому це працює: Це “пісочниця” для відпрацювання комунікації, вміння домовлятися, поступатися та брати на себе відповідальність.

5. Відповідальне прийняття рішень

Мета: Навчити дитину аналізувати ситуації, думати про наслідки та робити етичний вибір.

“Сигнали світлофора”
- Як робити: Навчіть дитину використовувати цю просту модель перед тим, як діяти в складній ситуації:
  1. Червоний: СТОП. Заспокойся, візьми паузу.
  2. Жовтий: ПОДУМАЙ. Які є варіанти дій? Які будуть наслідки (для мене, для інших)?
  3. Зелений: ДІЙ. Обери найкращий варіант і зроби це.
- Чому це працює: Формує звичку не реагувати імпульсивно, а робити свідомий вибір.
Аналіз сценаріїв (“Що б ти зробив, якби…?”)
- Як робити: Обговорюйте гіпотетичні, але реалістичні ситуації: “Що б ти зробив, якби побачив, що твій друг списує?”, “Що б ти зробив, якби знайшов на вулиці гаманець?”.
- Чому це працює: Це безпечний спосіб “програти” складні етичні дилеми та сформувати модель поведінки до того, як дитина опиниться в такій ситуації насправді.